
Китай за майже 50 років висадив близько 66 мільярдів дерев, намагаючись зупинити поширення пустель. Масштабне озеленення вже вплинуло на поглинання вуглекислого газу та кількість опадів, однак учені попереджають про загрозу виснаження підземних запасів води й порушення природних екосистем.
Один із найбільших екологічних проєктів у світі розпочався в Китаї ще 1978 року. Тоді влада запустила програму захисних лісових насаджень «Три півночі», покликану стримати опустелювання та захистити сільськогосподарські землі на півночі країни.
Протягом десятиліть навколо пустельних територій висаджували дерева та чагарники, здатні витримувати посушливий клімат. Загальна кількість висаджених дерев за час реалізації програми сягнула приблизно 66 мільярдів.
Завдяки масштабним роботам частка лісового покриву Китаю збільшилася з 10% до понад 25%. Одним із найпомітніших результатів стало створення величезного зеленого поясу навколо пустелі Такла-Макан.
Ця пустеля розташована в Сіньцзяні, у межах Таримського басейну, та займає приблизно 337 тисяч квадратних кілометрів. Вона належить до найбільших пустельних територій Азії.
У листопаді 2024 року китайська влада оголосила про завершення формування зеленого поясу протяжністю 3046 кілометрів. Насадження оточили Таримський басейн, створивши природний бар’єр проти поширення пісків.
Для озеленення використовували переважно рослини, пристосовані до нестачі вологи. Серед них — тополя євфратська та саксаул, які можуть рости в посушливих умовах.
Однак навіть таким видам потрібна вода, особливо на початкових етапах розвитку. Тому молоді насадження додатково зрошують, а для висівання насіння застосовують спеціальну техніку та безпілотники.
Результати багаторічної програми зацікавили науковців NASA. У січні 2026 року група дослідників під керівництвом професора Юка Юнга з Лабораторії реактивного руху оприлюднила результати аналізу кліматичних змін у регіоні.
Учені використали супутникові спостереження, зібрані протягом понад 20 років. Вони дослідили, як збільшення рослинного покриву вплинуло на вуглецевий баланс територій навколо пустелі.
З’ясувалося, що озеленені ділянки почали поглинати більше вуглекислого газу, ніж виділяти. Це означає, що рослинність перетворила частину території на поглинач атмосферного CO₂.
У сезон дощів дослідники зафіксували зниження локальної концентрації вуглекислого газу приблизно з 416 до 413 частин на мільйон. Така зміна свідчить про вплив нового рослинного покриву на вуглецевий баланс регіону.
Ще одним несподіваним результатом стало збільшення кількості опадів. За супутниковими спостереженнями, літні опади в досліджуваній місцевості подвоїлися.
Одним із можливих пояснень учені називають охолоджувальний вплив рослинності. Дерева та чагарники змінюють умови біля земної поверхні, що може впливати на місцевий клімат.
Однак озеленення пустельних територій має і зворотний бік. Масове висаджування дерев створює додаткове навантаження на водні ресурси, яких у регіоні й без того бракує.
Дерева та чагарники потребують значної кількості води для росту. Водночас у районі Такла-Макану випадає мало опадів, а доступну річкову воду активно використовує сільське господарство.
Особливе занепокоєння гідрогеологів викликає можливе виснаження підземних вод. Частина цих запасів сформувалася ще за часів льодовикового періоду.
Такі джерела мають велике значення для регіону, де природне поповнення водних ресурсів обмежене. За деякими прогнозами, до кінця XXI століття основні підземні запаси можуть суттєво скоротитися.
Крім водної проблеми, науковці звертають увагу на можливі наслідки для біорізноманіття. Пустелі є природним середовищем існування багатьох видів тварин, пристосованих до специфічних умов.
Масштабна заміна пустельного ландшафту деревами та чагарниками може змінити умови життя місцевих видів. Зокрема, під загрозою порушення природного середовища можуть опинитися комахи, рептилії та перелітні птахи.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover




