
Стародавні майя настільки широко використовували червону фарбу для оздоблення храмів і поховальних обрядів, що могли спричинити масштабне забруднення водойм токсичною ртуттю. Дослідники знайшли на дні двох озер півострова Юкатан сліди отруйного металу, які збігаються з періодами різкого скорочення кількості водних організмів.
Цивілізація майя залишила після себе численні храми, монументи, скульптури та керамічні вироби, прикрашені червоним пігментом. Цей колір мав особливе релігійне значення, оскільки символізував сонце, кров і життя.
Червону фарбу використовували не лише для оздоблення будівель та предметів побуту. Під час поховальних церемоній майя також наносили пігмент на тіла померлих.
Одним із джерел яскравого кольору була кіновар — природний мінерал, що складається із сульфіду ртуті. З неї виготовляли червоний пігмент вермільйон, який широко застосовували в давньому мистецтві.
Водночас майя використовували й червону охру, колір якої забезпечує гематит — мінерал на основі заліза. На відміну від кіноварі, він не містить токсичної ртуті.
Проблема полягала в тому, що частинки фарби з кіноварі могли потрапляти до водойм разом із дощовою водою та поверхневими стоками. Після осідання на дні ртуть за певних умов здатна перетворюватися на значно небезпечнішу сполуку.
У донних відкладах із низьким вмістом кисню бактерії можуть перетворювати ртуть на метилртуть. Ця високотоксична речовина накопичується в організмах і поступово досягає дедалі більшої концентрації на вищих рівнях харчового ланцюга.
Щоб з’ясувати масштаби стародавнього забруднення, науковці дослідили донні відклади двох водойм поблизу колишніх міст майя на мексиканському півострові Юкатан. Один об’єкт був неглибоким озером, а інший — затопленою карстовою западиною поблизу руїн міста в джунглях.
Зразки мулу зберегли інформацію про зміни навколишнього середовища протягом понад двох тисячоліть. Аналіз показав кілька періодів значного підвищення концентрації ртуті приблизно між 40 і 820 роками нашої ери.
Ці часові проміжки охоплюють частину докласичної та класичної епох цивілізації майя. В окремих випадках забруднення тривало десятиліттями, а іноді навіть століттями.
Керівник дослідження Метью Вотерс, палеолімнолог Обернського університету в американському штаті Алабама, зазначив, що команда не очікувала виявити сліди настільки масштабного використання кіноварі.
Науковці також перевірили, як підвищений вміст ртуті міг впливати на життя у водоймах. Для цього вони дослідили залишки дрібних водних організмів, які збереглися в тих самих шарах мулу.
У відкладах із найвищими концентраціями ртуті практично не виявили викопних решток дрібних прісноводних ракоподібних. Це може свідчити про значне скорочення їхньої чисельності або зникнення в періоди сильного забруднення.
Ще однією несподіванкою стала майже повна відсутність слідів цвітіння водоростей. За звичайних умов такі процеси мали б регулярно відбуватися в досліджуваних водоймах.
Вотерс припускає, що водорості могли не витримувати високих концентрацій токсичних речовин. Подібні зміни здатні порушувати роботу всієї водної екосистеми.
Для стародавніх майя стан водойм мав особливе значення. Прісноводна риба та молюски були важливими джерелами білка, тому скорочення їхньої чисельності могло створювати додаткові труднощі для місцевого населення.
Дослідники не виключають, що жителі давніх міст могли помічати зміну кольору води або зменшення кількості риби. Однак чи усвідомлювали вони зв’язок між використанням червоної фарби та погіршенням стану водойм, невідомо.
Раніше сліди значного забруднення ртуттю вже знаходили в південних високогірних районах і південно-центральних низовинах, де мешкали майя. Натомість масштаби такого забруднення на півострові Юкатан до цього залишалися недостатньо дослідженими.
Відкриття також порушує питання про можливу роль забруднення довкілля в занепаді окремих міст майя у VIII–IX століттях. Однією з провідних гіпотез цього занепаду залишаються тривалі посухи, які спричиняли проблеми із забезпеченням населення продовольством.
За словами Вотерса, у багатьох місцях вплив ртутного забруднення почав слабшати за кілька століть до занепаду міст. Водночас токсичні речовини могли бути додатковим чинником, який ускладнював життя давніх громад.
Червоний колір залишався важливим елементом культури майя протягом століть. Зокрема, ним прикрашали інтер’єри комплексу Чичанчоб у Чичен-Іці, який через таке оздоблення отримав назву «Червоний будинок».
У 2023 році археологи знайшли на території цього комплексу кам’яний диск діаметром 32,5 сантиметра та масою 40 кілограмів. На ньому зображено двох гравців у м’яч і викарбувано ієрогліфічний напис із датою, що відповідає 894 року нашої ери.
Ще одну знахідку, пов’язану з поховальними віруваннями майя, зробили в мексиканському штаті Кампече. Під час будівництва залізниці поблизу села Конхуас археологи виявили 25-сантиметрову вапнякову статуетку, датовану 200–600 роками нашої ери, яка, ймовірно, зображає бога смерті Цизина, також відомого як Кисин.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





