Палеонтологи виявили в Антарктиді найбільше з відомих яєць із м’якою шкаралупою. Знахідці близько 68 мільйонів років, а вчені припускають, що її могла залишити велика морська рептилія, можливо мозазавр.

Скам’янілість має приблизно 29 сантиметрів завдовжки та 20 сантиметрів завширшки. За розмірами вона поступається лише яйцям вимерлих слонових птахів, але серед відомих яєць із м’якою шкаралупою є рекордсменом.

Знахідку датували пізнім крейдяним періодом. Тоді Антарктида мала зовсім інший клімат, а її узбережжя населяли великі морські рептилії.

Усередині яйця не збереглися кістки ембріона, тому точно визначити тварину, яка його відклала, неможливо. Саме через це дослідники створили для скам’янілості окремий таксон — Antarcticoolithus bradyi.

Найбільше вчених зацікавила будова шкаралупи. Вона виявилася тонкою та слабко мінералізованою, більше схожою на яйця сучасних ящірок і змій, ніж на типові яйця динозаврів.

Палеонтолог Лукас Лежандр та його колеги звернули увагу, що поруч із місцем знахідки раніше знаходили рештки мозазаврів. Саме тому однією з основних версій стало те, що яйце могло належати великій морській рептилії з цієї групи.

Втім, це залишається гіпотезою. Без ембріона або інших прямих доказів пов’язати яйце з конкретним видом неможливо.

Мозазаври були великими морськими рептиліями, спорідненими з сучасними ящірками та зміями. Довгий час вважалося, що вони народжували живих дитинчат безпосередньо у воді.

Нова знахідка дала привід переглянути цю картину. Дослідники припускають, що деякі мозазаври могли утримувати яйця всередині тіла майже до повного розвитку ембріона, а потім відкладати їх незадовго до вилуплення.

Тонка шкаралупа могла бути пристосована саме до такого способу розмноження. Подібні особливості зустрічаються у деяких сучасних плазунів.

Не менш дивним є те, що таке яйце взагалі збереглося. М’яка оболонка зазвичай швидко руйнується і дуже рідко перетворюється на скам’янілість.

Учені вважають, що вирішальну роль відіграли умови на морському дні. Низький вміст кисню та особливий хімічний склад осадів могли загальмувати розкладання й дозволити оболонці зберегтися протягом десятків мільйонів років.

Знахідка також показує, що великі морські рептилії могли мати значно різноманітніші способи розмноження, ніж вважалося раніше. Водночас дослідники наголошують, що остаточно відповісти, хто саме відклав гігантське яйце, поки неможливо.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover