
Космічний телескоп «Габбл» допоміг ученим розкрити таємницю гігантської структури, яка нагадує котячий хвіст і простягається на величезну відстань у космосі. Дослідники вважають, що вона виникла після зіткнення двох небесних тіл розміром із Плутон, а її незвичайний склад пояснює, чому раніше об’єкт залишався невидимим для звичайних телескопів.
Незвичайну структуру, яку астрономи назвали «Котячим хвостом», виявили поблизу зорі Бета Живописця. Вона розташована приблизно за 63 світлові роки від Землі та оточена величезним диском із газу й пилу.
Масштаби космічного утворення вражають. За оцінками дослідників, його довжини вистачило б, щоб приблизно 500 разів обгорнути Сонце й Землю, а для порівняння з побутовими розмірами знадобився б ланцюжок із 200 трильйонів домашніх котів.
Бета Живописця належить до відносно молодих зоряних систем. Якщо нашій Сонячній системі приблизно 4,6 мільярда років, то вік цієї системи становить лише кілька мільйонів років.
У такому молодому космічному середовищі формування планет ще супроводжується численними зіткненнями небесних тіл. Саме один із таких катаклізмів, імовірно, залишив після себе гігантський пиловий слід.
Щоб встановити походження «Котячого хвоста», астрономи проаналізували спостереження, зібрані протягом 14 років. Особливу увагу приділили тому, чому цей об’єкт тривалий час вдавалося побачити лише за допомогою космічного телескопа «Джеймс Вебб».
Річ у тім, що «Джеймс Вебб» здатний спостерігати космічні об’єкти в інфрачервоному діапазоні. Водночас у видимому світлі незвичайна структура залишалася практично непомітною, що тривалий час дивувало науковців.
Керівник дослідницької групи Арін Авсар з Університету Аризони пояснив, що причина може приховуватися в хімічному складі пилу. За його словами, «Котячий хвіст» майже повністю складається з органічної тугоплавкої речовини на основі вуглецю.
Довгі ланцюжки атомів вуглецю поглинають видиме світло, тому такі частинки виглядають майже абсолютно чорними. Саме ця властивість могла приховувати гігантську структуру від астрономів під час попередніх спостережень.
Однак «Габбл» допоміг виявити ще одну несподівану особливість. Виявилося, що космічний хвіст не лише має характерну вигнуту форму, а й нагадує пухнасту структуру.
Такого вигляду йому надають надзвичайно пористі частинки пилу. Дослідники поки не можуть остаточно пояснити, як утворилися настільки дрібні частинки з такою незвичайною внутрішньою будовою.
Один із можливих сценаріїв запропонував учасник дослідницької групи Кевін Вагнер з Університету Аризони. Він припустив, що під час зіткнення двох великих небесних тіл швидкість удару могла бути настільки високою, що вуглецеві частинки випарувалися.
Після охолодження газ міг знову перетворитися на тверду речовину. Саме цей процес, за припущенням ученого, міг спричинити появу надзвичайно пористих пилових частинок, із яких складається «Котячий хвіст».
Спостереження за системою Бета Живописця також допомагають астрономам краще зрозуміти ранню історію Сонячної системи. Мільярди років тому навколо молодого Сонця теж існував газопиловий диск, у якому постійно зіштовхувалися планетезималі — невеликі небесні тіла, з яких згодом сформувалися планети.
Сьогодні більшість малих тіл Сонячної системи зосереджена в окремих областях, зокрема в головному поясі астероїдів між Марсом і Юпітером та поясі Койпера за орбітою Нептуна. Натомість навколо молодої Бети Живописця зіткнення планетних тіл досі тривають.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





