Доля масивної зірки може залежати від поведінки частинок, які майже безперешкодно проходять крізь речовину. Комп’ютерне моделювання показало, що зміни властивостей нейтрино здатні вплинути на ключовий момент загибелі зірки — чи вибухне вона надновою, чи продовжить стискатися до чорної діри.

Нейтрино — надзвичайно легкі елементарні частинки, які дуже слабо взаємодіють із речовиною. Саме ця особливість дозволяє їм залишати надзвичайно щільні області всередині зірки.

Особливо важливою їхня роль стає наприкінці життя масивного світила. Коли ядерне паливо вичерпується і ядро починає стрімко колапсувати під дією власної гравітації, вивільняється колосальна кількість енергії.

Близько 99% цієї енергії забирають нейтрино. Тому навіть зміни в поведінці цих частинок потенційно можуть впливати на те, як розвиватиметься колапс.

Нейтрино здатні змінювати свої властивості під час руху. Нове моделювання врахувало цей процес і показало, що його вплив може виявитися достатньо сильним, аби змінити фінальний сценарій для деяких зірок.

Найбільш чутливими виявилися масивні світила, які приблизно у 16–30 разів важчі за Сонце. Саме в цьому діапазоні результати моделювання могли суттєво змінюватися після врахування поведінки нейтрино.

Частина таких зірок у стандартних моделях завершувала життя потужним вибухом наднової. Після внесення змін, пов’язаних із нейтрино, деякі з них уже не вибухали, а продовжували колапсувати.

У такому сценарії замість яскравої наднової кінцевим результатом стає чорна діра. Це може допомогти пояснити, чому загибель масивних зірок не завжди супроводжується потужним видимим вибухом.

Поки що цей механізм підтверджений лише комп’ютерними розрахунками. Перевірити його допоможуть майбутні спостереження нейтрино, якщо астрономам вдасться зафіксувати їх від достатньо близької наднової.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover