
Через 40 років після аварії на Чорнобильській АЕС частина радіоактивних частинок у довкіллі зберігає значну частину своєї первісної кристалічної структури. Це виявилося несподіваним для дослідників і може змінити уявлення про те, як ядерні матеріали руйнуються та вивільняють радіонукліди з часом.
Після катастрофи в ґрунті навколо ЧАЕС залишилися мікроскопічні радіоактивні частинки розміром приблизно 8–50 мікрометрів. Вони утворилися з ядерного палива, цирконію та продуктів горіння графіту за надзвичайно високих температур усередині реактора.
Науковці виділяють три основні типи таких частинок. Одні досі за складом нагадують діоксид урану, інші містять цирконій або сплавлені з ним, а третя група сформувалася після займання графіту та окиснення палива.
Для детального аналізу дослідники використали рентгенівську дифракцію із синхротронним випромінюванням. Шість частинок із двох ділянок Чорнобильського регіону обертали в рентгенівському пучку та вимірювали приблизно під 2000 різними кутами.
У всіх шести зразках ядерне паливо зберегло значну частину первісної кристалічної структури, хоча десятиліттями перебувало під впливом навколишнього середовища. Це може означати, що частина чорнобильських уламків хімічно стійкіша, ніж вважалося раніше.
Така стабільність потенційно може сповільнювати вихід продуктів ядерного поділу в ґрунт і воду. Водночас дослідники наголошують, що це не означає зникнення небезпеки або можливість послаблення обмежень у зоні відчуження.
Висновки поки що базуються лише на шести частинках із двох місць. Окремі уламки можуть суттєво відрізнятися за складом і швидкістю руйнування, тому для оцінки довгострокових ризиків необхідно дослідити значно більше зразків.
Науковці вже продовжують експерименти з трансурановими елементами високої радіоактивності, які містяться в чорнобильських уламках. Це має допомогти точніше визначити, як довго такі матеріали можуть залишатися стабільними та коли вони здатні вивільняти радіонукліди.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





