Дослідники порівняли фотографії 1761 керівника держави з історичними даними про міжнародні військові конфлікти та виявили статистичний зв’язок між пропорціями обличчя і частотою ініціювання зіткнень. Найпомітнішим він був у перший рік перебування при владі, однак результати не доводять, що зовнішність визначає політичні рішення або дозволяє передбачити початок війни.

Політолог Росс Міллер дослідив, чи існує зв’язок між зовнішніми рисами керівників держав і їхньою участю в міжнародних військових конфліктах. Для аналізу він використав показник співвідношення ширини обличчя до його висоти. Його визначають за відстанню між вилицями та вертикальними пропорціями обличчя.

До вибірки увійшли 1761 лідер зі 174 країн, які перебували при владі в період із 1947 до 2010 року. Для вимірювань дослідники шукали фотографії, на яких люди дивилися прямо в камеру та мали нейтральний вираз обличчя.

Отримані показники порівняли з історичними даними про міжнародні військові конфлікти. Під час аналізу також враховували військову силу держав, географічну близькість потенційних противників, політичний режим, вік і стать керівників.

За результатами дослідження, лідери з вищим співвідношенням ширини обличчя до його висоти частіше виступали ініціаторами міжнародних військових конфліктів. Найвиразніше ця статистична відмінність проявлялася на початку їхнього перебування при владі.

У перший рік керівники з ширшими пропорціями обличчя, за розрахунками дослідників, приблизно втричі частіше ініціювали конфлікти порівняно з групою лідерів, які мали нижчий показник. Водночас ідеться про відносну різницю між групами, а не про те, що більшість керівників із певною зовнішністю розпочинали війни.

Міжнародні військові зіткнення трапляються порівняно нечасто. Тому навіть триразова відмінність у відносній частоті не означає високої абсолютної ймовірності конфлікту для окремого керівника.

Дослідники також звернули увагу на тривалість перебування лідера при владі. Статистичний зв’язок, помітний на початку каденції, поступово слабшав. Приблизно до третього року різниця між досліджуваними групами ставала значно меншою.

Одне з можливих пояснень полягає в тому, що нові керівники можуть намагатися продемонструвати іншим державам свою готовність застосовувати силу. З часом міжнародні партнери та противники отримують більше інформації про їхню поведінку. Проте це лише гіпотеза, яка не встановлює причину виявленого зв’язку.

Інше можливе пояснення пов’язане з обставинами приходу політика до влади. Країни, які вже перебувають у напруженій безпековій ситуації, можуть частіше обирати керівників із зовнішністю, яку виборці сприймають як ознаку сили. У такому разі на подальші рішення та ризик конфлікту впливає політичне середовище, а не риси обличчя самі по собі.

Окремим обмеженням є точність вимірювань за фотографіями. На пропорції обличчя, зафіксовані на знімку, можуть впливати ракурс, положення голови, відстань до камери та інші технічні деталі.

Автори дослідження не встановили причинного зв’язку між формою обличчя та рішенням застосувати військову силу. Виявлена статистична асоціація стосується історичної вибірки керівників держав за 1947–2010 роки й не є способом визначити наміри конкретного політика за його фотографією.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover