Відкриваєте стару книжку — і з’являється той самий упізнаваний аромат: трохи ванільний, деревний, іноді з нотками пилу й сухої трави. Для одних це просто запах старого паперу, а для інших — миттєве нагадування про бібліотеку, дитинство або книжкові полиці в будинку бабусі.

Цікаво, що характерний запах старих книжок має цілком матеріальне пояснення. Він виникає через поступові хімічні зміни паперу, клею, чорнила та інших матеріалів. А наша любов до нього може бути пов’язана ще й із тим, як запахи взаємодіють із пам’яттю та емоціями.

Звідки береться запах старого паперу

Папір складається переважно з целюлози, а залежно від способу його виробництва може містити й лігнін — природний компонент деревини.

З роками матеріали книжки поступово руйнуються під впливом кисню, світла, температури та вологості. Під час цих процесів утворюються леткі органічні сполуки, які потрапляють у повітря.

Саме їхню суміш ми й сприймаємо як характерний «запах старої книжки».

До чого тут ваніль

Одна з цікавих деталей — під час старіння матеріалів на основі деревини можуть утворюватися сполуки з ароматами, які нагадують ваніль, мигдаль, траву або деревину.

Зокрема, серед речовин, які виявляють у запаховому профілі старого паперу, є ванілін — сполука, добре відома завдяки характерному солодкуватому аромату.

Тому запах старої бібліотеки може здаватися несподівано приємним і навіть трохи «їстівним».

Кожна стара книжка може пахнути по-різному

Універсального аромату старої книги не існує.

На нього впливають вік видання, тип паперу, чорнило, клей, палітурка та умови зберігання. Книжка, яка десятиліттями стояла в сухій домашній бібліотеці, може пахнути зовсім не так, як примірник, що зберігався у вологому підвалі.

Саме тому колекціонери старих видань можуть помічати суттєву різницю між запахами різних книжок.

Чому цей аромат викликає спогади

Є ще одна причина, через яку запах старих книжок може здаватися особливо приємним.

Нюх тісно пов’язаний із системами мозку, які беруть участь в обробці емоцій і пам’яті. Тому запах іноді здатний дуже швидко викликати яскравий автобіографічний спогад.

Для людини, яка в дитинстві багато читала, аромат паперу може асоціюватися з вечорами вдома, шкільною бібліотекою, улюбленими казками або близькими людьми.

У такому випадку нам подобаються не тільки самі хімічні ноти запаху, а й історія, яку мозок із ними пов’язав.

Чому електронна книжка не дає такого ефекту

За змістом паперове й електронне видання можуть бути абсолютно однаковими. Але сенсорний досвід від читання відрізняється.

Папір має текстуру, сторінки шелестять, книжка має певну вагу і, звичайно, запах. Усі ці сигнали стають частиною досвіду читання.

Саме тому людина може чудово користуватися електронною книгою, але все одно час від часу хотіти взяти до рук паперове видання.

Але не кожен «старий» запах хороший

Приємний аромат старого паперу не варто плутати із сильним запахом сирості та плісняви.

Якщо книжка була у вологому середовищі, на ній можуть розвиватися грибки. Видимі плями плісняви, вологі сторінки та різкий затхлий запах — уже не романтична особливість старого видання, а ознака неправильного зберігання.

Особливо обережними варто бути людям із алергією або респіраторними проблемами.

Запах, який працює як машина часу

Старі книжки пахнуть не «історією» в буквальному сенсі. За знайомим ароматом стоїть повільне старіння паперу та інших матеріалів.

Але мозок додає до цієї хімії власний компонент — спогади.

Саме тому одна стара книжка може пахнути для нас просто папером, а інша за секунду повернути в дитинство, нагадати шкільну бібліотеку або вечір, коли ми вперше прочитали улюблену історію.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover