Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Чумацький Шлях близько 11,8 млрд років тому поглинув карликову галактику, яка на той час була приблизно вчетверо меншою за нього. Вчені знайшли сліди цієї події серед стародавніх зірок поблизу центру нашої галактики, а саме злиття назвали найдавнішим із відомих в історії Чумацького Шляху.
Злиття відбулося приблизно через два мільярди років після Великого вибуху, коли Всесвіту було менш як 15% від його нинішнього віку. У той період сам Чумацький Шлях ще дуже відрізнявся від величезної спіральної галактики, яку ми бачимо сьогодні.
Поглинута галактика належала до карликових. За оцінками дослідників, маса її зірок дорівнювала приблизно 500 млн мас Сонця. Це становило близько чверті тодішньої зоряної маси Чумацького Шляху.
Зниклій галактиці дали назву Низькоенергетичний Кракен-Геракл, або LKH. Назва об’єднує позначення, які використовували в трьох попередніх дослідженнях можливого давнього злиття.
Тепер науковцям вдалося отримати переконливіші докази того, що така галактика справді існувала і була поглинута Чумацьким Шляхом.
Для цього команда використала дані космічних телескопів Hubble Space Telescope та Gaia. Дослідники вивчали зоряні скупчення, кожне з яких налічує сотні тисяч зірок.
Досліджена область простягається приблизно на 20 тисяч світлових років від центру Чумацького Шляху. Науковці визначали вік зірок, їхній хімічний склад та особливості руху навколо галактичного центру.
Саме поєднання цих характеристик допомогло відокремити зорі, які сформувалися не в Чумацькому Шляху, а потрапили до нього після давнього поглинання.
Провідний автор дослідження, астрофізик Національного інституту астрофізики Італії Давіде Массарі назвав головним результатом роботи виявлення першого злиття, яке пережив Чумацький Шлях на початку свого існування.
Відкриття також допомагає відповісти на питання, як саме наша галактика набирала масу в молодому Всесвіті. Раніше залишалося незрозумілим, наскільки важливими були власне утворення нових зірок та поглинання інших галактик.
Результати показують, що вже на ранньому етапі злиття відігравали помітну роль. Разом із карликовою галактикою Чумацький Шлях отримав не тільки величезну кількість готових зірок.
До нього також потрапили міжзоряний газ, необхідний для появи нових світил, і темна матерія. Взаємодія газу двох галактик могла спричинити особливо інтенсивне зореутворення.
За словами Массарі, для самих зірок процес був відносно спокійним. Імовірність безпосереднього зіткнення світил надзвичайно мала через величезні відстані між ними.
З газом ситуація була іншою. Газ поглинутої галактики зіткнувся з речовиною молодого Чумацького Шляху, що могло запустити появу великої кількості нових зірок.
Частина світил, які народилися ще в LKH до її поглинання, ймовірно, існує й сьогодні. Вони мають перебувати переважно у внутрішніх областях Чумацького Шляху, зокрема в стародавніх зоряних скупченнях.
Знайти окремі такі зорі складно через велику кількість міжзоряного пилу поблизу центру галактики. Саме тому дослідникам доводиться відновлювати давню історію Чумацького Шляху за сукупністю характеристик цілих зоряних груп.
LKH була не останньою великою галактикою, яку поглинув Чумацький Шлях. Приблизно через 1,8 млрд років після цього відбулося злиття з карликовою галактикою Гайя-Сосиска-Енцелад.
Ще один тривалий процес пов’язаний із карликовою галактикою Стрільця, взаємодія з якою триває протягом приблизно останніх шести мільярдів років.
Такі поглинання поступово змінювали масу, структуру та склад Чумацького Шляху. За словами Массарі, кожне з них стало частиною довгого ланцюга подій, який зрештою створив умови для появи Сонячної системи та Землі.
